«Я хочу, щоб соціальна робота в Україні була живою». Історія Наталії Сівак і впливу Платформи соціальних змін
Для Наталії Антонівни Сівак соціальна робота — це не професійний термін і не набір функцій. Це спосіб дивитися на людину. Бачити в ній гідність, потенціал і право на підтримку — незалежно від віку, статусу чи життєвих обставин.
Наталія — доцентка кафедри педагогіки Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, гарантка освітньої програми зі спеціальності «Соціальна робота», науковиця, викладачка, координаторка соціальних ініціатив. Але передусім — людина, для якої цінність родини, ідентичності й людяності є фундаментом усього, що вона робить.
Її шлях у соціальну сферу почався задовго до формальних програм і посад. Ще в дитинстві, у селищі Ярмолинці, вона товаришувала з дівчинкою з синдромом Дауна. Коли інші діти насміхалися, Наталія ставала на захист. Тоді вона ще не знала слова «інклюзія», але вже добре відчувала, що справедливість — це дія.
Освіта як база змін
Професійно Наталія пов’язана з Хмельницькою гуманітарно-педагогічною академією з 2003 року. У 2013-му вона захистила кандидатську дисертацію, згодом стала доценткою. А у 2017 році стала однією з ініціаторок відкриття спеціальності «Соціальна робота» в академії та розробки ліцензійної справи до Міністерства освіти і науки.
Сьогодні вона — гарантка цієї освітньої програми. І саме на цьому етапі її професійний шлях природно перетнувся з Платформою соціальних змін.
Зустріч, яка відкрила іншу перспективу
Про Платформу соціальних змін Наталія дізналася через особисті контакти. Колега порадила звернути увагу на діяльність організації — і це стало початком системної співпраці.
Для Наталії, як для викладачки й гарантки програми, було принципово важливо, щоб студенти не залишалися лише в аудиторіях. Вона постійно шукала живу практику, реальні кейси, партнерства з громадським сектором.
Платформа соціальних змін стала саме таким простором — де навчання поєднувалося з практикою, а теорія одразу знаходила вихід у життя.
Навіть коли перші круглі столи відбувалися в Кам’янці-Подільському, а їхати потрібно було з Хмельницького, сумнівів не було: «Ми їдемо». Так починалося партнерство, засноване не на формальностях, а на довірі.
Нові знання та нові рішення
Участь у заходах Платформи соціальних змін відкрила для Наталії цілу сферу, з якою раніше вона майже не працювала, — роботу з людьми поважного віку.
Круглі столи, вебінари, проєкт CAPABLE дали не загальні уявлення, а конкретні приклади: як громади працюють із літніми людьми, як залучають їх до активного життя, як вибудовують соціальні послуги.
Особливо сильне враження справили міжнародні спікери, зокрема з Польщі, які розповідали про використання IT-технологій у соціальній сфері: браслети для моніторингу стану здоров’я, системи реагування, підтримку одиноких людей. Для Наталії це було не абстрактне «майбутнє», а відповідь на реальні українські виклики — старіння населення, самотність, війна.
Саме тоді вона чітко усвідомила: без таких знань і прикладів ми не зможемо будувати сучасну соціальну систему.
Вплив, який виходить за межі аудиторій
Один із найсильніших ефектів співпраці з Платформою соціальних змін Наталія побачила у своїх студентах.
Після першого круглого столу до Кам’янця-Подільського з нею поїхала лише одна студентка — через відповідальність і страх ризику. Але саме ця поїздка стала переломним моментом.
Повернувшись, студентка підготувала виступ для Caritas у Хмельницькому, спираючись на почуте під час заходів Платформи. Її презентацію зустріли стоячими оплесками представники управління соціального захисту.
«У той момент у нас просто виросли крила», — згадує Наталія. — «Я зрозуміла: це і є справжній вплив».
Згодом майже вся спеціальність була залучена до другого круглого столу в Хмельницькому. Саме там академія підписала меморандум про співпрацю з Платформою соціальних змін.
А трохи пізніше студентка, яка допомагала в організації заходу, обрала тему дипломної роботи — організацію дозвілля для людей поважного віку. Так участь у події переросла в академічне дослідження і професійний вибір.
Роль викладача — ширша, ніж аудиторія
Для Наталії Платформа соціальних змін стала каталізатором переосмислення ролі викладача. Освіта, на її переконання, — це база для всього життя. Але не менш важливо, якими людьми виходять студенти з університету.
«Я не знаю, ким вони працюватимуть. Але хочу, щоб вони були небайдужими, здатними думати і співпереживати», — каже вона.
Саме тому формати Платформи — живі дискусії, круглі столи, реальні історії з громад — стали для студентів важливішими за будь-які підручники.
Погляд у майбутнє
Сьогодні Наталія бачить Платформу соціальних змін ключовим партнером у подальших системних змінах. Йдеться не лише про окремі заходи, а про:
- якісні курси підвищення кваліфікації для фахівців соціальної роботи;
- навчальні програми з роботи з ветеранами та людьми з травматичним досвідом війни;
- впровадження дисциплін із соціального підприємництва в освітні програми.
«Соціальні працівники — це перша лінія допомоги. І їм потрібні сучасні знання, адаптовані до українських реалій», — переконана вона.
«Бачити перед собою людину»
Говорячи про цінності, Наталія формулює простий, але глибокий принцип: бачити перед собою людину. Не роль, не статус, не ярлик — людину.
Саме цю філософію вона передає студентам. І саме її, за її словами, підсилює Платформа соціальних змін — через партнерство, довіру і спільну роботу.
Ця історія — про те, як платформа може змінювати не лише окремі практики, а мислення. І як через одного викладача, одну студентку, один круглий стіл народжуються довготривалі зміни в освіті, громадах і соціальній сфері України.
